На Черкащині волонтери відмовились від нагород Порошенка (ВІДЕО)

На Черкащині симпатики РУХУ НОВИХ СИЛ, волонтери у зоні АТО Юрій Козієнко та Віталій Степаненко повернули свої відзнаки Петру Порошенку. Відповідну заяву вони зробили на засіданні Черкаської облради.


Юрій Козієнко - батько учасника бойових дій у зоні АТО. Понад три роки, поки його син захищав Батькивщину, він допомагав солдатам на передовій та мирному населенню у сірій зоні. У 2014 році Юрій був одним із тих, хто вивозив дітей з окупованої Горлівки. Потім неодноразово возив на передову форму, оргтехніку іншу допомогу. Він добре знайомий з реаліями війни і його обурює брехня президента і ставлення голови держави до людей, які захищають нашу країну.


«Мене обурює брехня Порошенка, який каже, що у наших солдат нібито все є. Насправді, я часто буваю на передовій і знаю, що це брехня. Я возив хлопцям буквально все - форму, принтери, шини. У мене самого побиті колеса, бо у нас немає нормальних доріг. Це не АТО - це повномасштабна війна з російським агресором, але цього досі ніхто не визнав. Я допомагав нашим воїнам з найпершого дня. Президент дав мені папірця і відзнаку. Мені це непотрібно. Мені потрібне гідне ставлення держави до наших захисників і їх нормальне забезпечення на фронті. Натомість ми бачимо суцільну брехню і нікому непотрібні відзнаки», - обурився Козієнко.



Про своє рішення повернути нагороди Юрій і Віталій заявили ще під час Маршу за імпічмент 18 березня 2018 року. Але тоді була неділя  і органи державної влади не працювали. Тож довелося чекати чергової сесії Черкаської облради

Віталій Степаненко є чинним депутатом Золотоніської районної ради. Він відстоює права учасників бойових дій на отримання землі і бореться з місцевим царьком, який незаконно привласнив 40 га землі. Завдяки зусиллям Віталія Степаненка 20 ветеранів вже отримали по 2 га наділів. Саме за таку свою діяльність Степаненко був нагороджений відзнакою до 25-річчя Незалежності України та відзнакою президента за гуманітарну діяльність. Проте Віталій Степаненко теж вирішив відмовитися від нагород.



«Сьогодні у мене таке відчуття, неначе я відмився від бруду у лазні. Не за те ми стояли на Майдані, не за те гинуть наші хлопці на Сході. Ми всі вирили у зміни під час Революції Гідності, люди гинули за це, а зрештою таке враження, що ми просто поміняли дупу на золотому унітазі», - підсумував Степаненко.